Стрес термічної обробки можна розділити на термічний стрес і стрес тканини. Деформація заготовки при термічній обробці є результатом комбінованого впливу термічної напруги та напруги тканини. Стан напруги термічної обробки в заготовці та ефект, який вона викликає, різні. Внутрішня напруга, викликана нерівномірним нагріванням або охолодженням, називається термічним напруженням; внутрішнє напруження, спричинене неоднаковим часом трансформації тканин, називається тканинним стресом. Крім того, внутрішня напруга, викликана нерівномірним перетворенням внутрішньої структури заготовки, називається додатковою напругою. Остаточний напружений стан і величина напруги заготовки після термічної обробки залежить від суми термічної напруги, напруги тканини та додаткової напруги, яка називається залишковою напругою.
Деформація та тріщини, які утворюються на заготовці під час термічної обробки, є результатом спільного впливу цих внутрішніх напруг. При цьому під дією напруги термічної обробки іноді одна частина заготовки знаходиться в стані напруги розтягування, а інша частина - в стані напруги стиску, а іноді розподіл напруженого стану кожної деталі заготовки може бути дуже складним. Це слід аналізувати відповідно до реальної ситуації.
1. Термічний стрес
Термічна напруга — це внутрішня напруга, спричинена нерівномірним розширенням і звуженням об’єму, спричиненим різницею у швидкості нагрівання або охолодження між поверхнею заготовки та центром або тонкими й товстими частинами під час термічної обробки. Як правило, чим швидша швидкість нагрівання або охолодження, тим більший термічний стрес.
2. Стрес тканин
Внутрішнє напруження, спричинене неоднаковим часом зміни питомого об’єму, викликаного фазовим перетворенням, називається напругою тканини, яка також називається напругою фазового перетворення. Як правило, чим більший питомий об’єм до і після трансформації структури тканини і чим більша різниця в часі між переходами, тим більший стрес тканини.